доповідь-індивідуальність учнів та індивідуальний підхід до різних категорій учнів

Принцип індивідуального підходу підкреслює необхідність систематичного вивчення не тільки соціально-типового, але й індивідуально-неповторного в особистості кожної дитини, він є активним, формувальним, розвивальним принципом, який передбачає творчий розвиток індивідуальності учня.. Наукова робота на урок Педагогіка скачати.

Індивідуальний підхід передбачає опору на індивідуальні якості. Останні виражають дуже важливі для виховання характеристики – спрямованість особистості, її ціннісні орієнтири, життєві плани, сформовані настанови, домінуючі мотиви діяльності і поведінки. Ні вік, взятий окремо, ні індивідуальні особливості особистості (характер, темперамент, воля), розглянуті ізольовано від названих провідних якостей, не забезпечують достатньої основи орієнтованого виховання. Комплексне здійснення цих вимог усуває спрощеність вікового та індивідуального підходів, зобов'язує вихователя враховувати не поверхневий, а глибинний розвиток процесів, спиратись на закономірності причинно-наслідкових відношень.

В подальшому ідея індивідуального підходу отримала відображення в педагогіці як принцип виховання. Її обгрунтування як принципу належить відомому радянському педагогу Іван Андрійович Каирова (1893-1978). Але цей вплив на кожного окремого учня буває успішним тільки тоді, коли вчитель бачить в колективі не безособову масу, а розрізняє особливості кожного, що становить його індивідуума, і коли він свої дії погодить з цими індивідуальними особливостями " [8] . У 1948 р в підручнику "Педагогіка" під його редакцією І. А. Каиров розвинув цю ідею. До них відносяться: суб'єктність виховання, особистісний підхід у вихованні. Кожен з них має свій зміст і висуває свої вимоги до реалізації у вихованні.

Предметом дослідження – особливості використання індивідуального підходу до учнів на сучасному етапі. Метою курсової роботи є обґрунтування методики використання індивідуального підходу до учнів у сучасній загальноосвітній школі. Для досягнення мети роботи необхідно виконати наступні завдання . – застосування системи різнорівневих завдань – урахування вікових та індивідуальних навчальних можливостей учнів – застосування різних способів диференціації завдань – врахування рівня складності навчального матеріалу – адекватна методика розподілу учнів класу на групи. 25% 19% 25% 25% 6%. Всього.

Принцип індивідуального підходу до учнів дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному учневі йти до володіння навчальним матеріалом своїм шляхом. Реалізуючи цей принцип, потрібно враховувати рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності. Щоб врахувати учнів, учитель повинен уважно вивчити кожного з них, знати їх індивідуальні інтереси та схильності, розвиток і домашні умови. Розділ 1. Індивідуальний підхід до учнів, його місце в гуманізації освіти. До цього ж веде і переповнення класів, перевантаження навчального матеріалу, вчителів та учнів.

Індивідуальний підхід у вихованні. Повноцінне виховання потребує індивідуального підходу, побудови виховної системи з урахуванням перспектив найближчого розвитку кожної дитини. В індивідуальному підході до дитини у процесі виховання поєднуються психологічний і педагогічний аспекти. Однією з вимог індивідуального підходу є диференціація методів і форм виховного впливу на учня, реакція якого на засоби і форми цього впливу залежить від його спрямованості, самосвідомості, якостей розуму, почуттів, волі, темпераменту, характеру. Наприклад, заохочення як засіб стимуляції потрібно застосовувати до кожного учня, але насамперед до нерішучих, байдужих.

“Індивідуальний підхід до учнів з різними типами темпераменту на уроках виробничого навчання” Підготувала майстер в/н Дожук О.С. 2 слайд. Принцип індивідуального підходу у вихованні потребує, щоб викладач: ¾ постійно вивчав та добре знав індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців; ¾ вмів діагностувати і знав реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як образ мислення, мотиви, інтереси, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці та інше; ¾ постійно залучав кожного вихованця до посильної для нього і все ускладнюючої діяльності, що. Найдите материал к любому уроку, указав свой предмет (категорию), класс.

Принцип індивідуального підходу до учнів дає змогу в умовах колективної навчальної роботи кожному учневі йти до володіння навчальним матеріалом своїм шляхом. Реалізуючи цей принцип, потрібно враховувати рівень розумового розвитку дітей, їх знань і вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності. Щоб врахувати учнів, учитель повинен уважно вивчити кожного з них, знати їх індивідуальні інтереси та схильності, розвиток і домашні умови. Основною помилкою у розумінні цього поняття є ототожнення особистісного та індивідуального підходів до учня. Індивідуальний підхід полягає в адаптації діяльності педагога, навчального і виховного процесу до індивідуальності учня.

Для таких учнів рекомендовано проводити індивідуально-групові заняття, залучаючи їх у позакласні заходи та відкриті уроки, даючи тим самим відчути себе впевненіше. При умовному розподілі на групи необхідно враховувати й інтереси учнів. У другої групи учнів середній рівень підготовки. Використання диференційованих завдань у різних ланках навчання дозволяє вирішувати наступні завдання: 1) забезпечити можливість їх поглиблення, систематизації та узагальнення знань і вмінь; 2) стимулювати розвиток пізнавальної самостійності школярів; 3) сприяти вирівнюванню знань і вмінь учнів.

Індивідуальний підхід до учнів у виховній роботі. Г. Ф. Бабюк, ЗШ № 91, м. Львів. Виховання молодого покоління, формуван-ня всебічно розвинутої людини, будівника укра-їнської держави є актуальним на сьогоднішній час. Постійно удосконалюються методи та форми навчально-виховної роботи. Буває, що одні й ті ж самі виховні заходи, вжиті до різних учнів одного класу, дають різні, а інколи й зовсім протилежні наслідки. Це можна пояснити різноманітністю індивідуальних особливостей школярів. Але слід підкреслити, що цей вплив учні сприймають залежно від їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Молодші школярі копіюють свою вчительку, вона краща за всіх. «Мамо, що ти говориш!? — звертається дівчинка до мами.—

Необхідність індивідуального та диференційованого підходу зумовлена тим, що будь-яка дія на дитину заломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови», без урахування яких неможливий по-справжньому дієвий процес виховання. Всебічний розвиток кожної людини — програмна мета нашого суспільства — передбачає як важливу умову виявлення творчого потенціалу особи, формування індивідуальності як вищого рівня її розвитку. Кожна людина повинна мати можливості виражати себе. Підхід учителя фізичної культури до учнів з різною руховою потребою має бути індивідуальним, як і оцінювання їхньої працьовитості, яку вони проявляють на уроці.

Необхідність індивідуального та диференційованого підходу зумовлена тим, що будь-яка дія на дитину заломлюється через її індивідуальні особливості, через «внутрішні умови», без урахування яких неможливий по-справжньому дієвий процес виховання. Всебічний розвиток кожної людини — програмна мета нашого суспільства — передбачає як важливу умову виявлення творчого потенціалу особи, формування індивідуальності як вищого рівня її розвитку. Кожна людина повинна мати можливості виражати себе. Підхід учителя фізичної культури до учнів з різною руховою потребою має бути індивідуальним, як і оцінювання їхньої працьовитості, яку вони проявляють на уроці.

КАТЕГОРИИ . Велике місце у вивченні учнів займають індивідуальні бесіди з учнями. У процесі таких бесід можна виявити мотиви поведінки учня, його інтереси та схильності. Якщо чуйно й уважно підійти до учня, він охоче розповість про свої бажання та мрії, про ставлення до вчителів, батьків. Індивідуальність такої картки заклечається також у тому, що завдання та їх порядок у різних картках не повторюється,що дає змогу оцінити знання учня та вчасно скорегувати помилки. З цього можна зрозуміти що у сучасній школі є місце диференційованому навчанню. На мою думку якнайкраще це питання розкрито у статті (19) А.М.Козюка,О.П. Коновальчука та В.В.Комісарука, які дають такі пояснення

Важливе значення в здійсненні індивідуального підходу до учнів має педагогічна оцінка їхньої діяльності і поведінки. При цьому об'єктом оцінки мають бути передусім мотиви дій та вчинків, а не лише їх результати. Наприклад, учень, який порушив певне правило поведінки навмисне, заслуговує іншої оцінки, ніж той, який порушив те ж саме правило неусвідомлено. Наприклад, заохочення як засіб стимуляції потрібно застосовувати до кожного учня, але в першу чергу до тих учнів, в яких вчитель помічає такі риси, як нерішучість, відсутність інтересу. Заохочування по-різному впливає на учнів. На самовпевненого учня похвала може вплинути негативно: спонукати до самозаспокоєння, зазнайства, а на скромного — позитивно.

Учасники визначать, які індивідуальні особливості учнів можуть мати вплив на навчання учнів, і які формиіндивідуалізації і диференціації навчання вчителі можуть використовувати. Учасники ознайомляться з різними типами множинного інтелекту (МІ) за Г. Гарднером, засобами навчання для учнів з різними МІ, плануватимуть навчальні види діяльності з урахуванням різних типів інтелекту. Індивідуальний підхід — це психопедагогічний принцип, який впорядковує освітній процес відповідно до індивідуальних особливостей розвитку життя кожної дитини. Індивідуальний підхід знаходить своє відображення в гуманному поводженні з дитиною, прийнятті її прав як найвищої цінності.

Урахування індивідуальних особливостей учнів у навчанні та вихованні - це не пристосування мети і змісту навчання і виховання до окремого учня, а пристосування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних їх особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильностей і обдаровань кожного учня. Такого підходу потребують насамперед діти, які виявляють неадекватну поведінку, обмежені, нерозвинені здібності, мають чітко виражені відхилення в .

Реалізація індивідуального підходу до учнів у навчальному процесі вимагає від вчителя знання вікових та індивідуальних психофізіологічних, психологічних, особистісних відмінностей школярів. При цьому треба постійно мати на увазі, що вчитель повинен не тільки пристосовувати навчання до індивідуальних особливостей учнів, а й розвивати їх, що сприяє підвищенню ефективності і результативності навчання. У реалізації індивідуального підходу до навчання школярів є велика проблема величезної кількості цих індивідуальних відмінностей, які треба одночасно враховувати у навчальному процесі. Питання поляг.